РІНГЕРА РОЗЧИН

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: "Хемофарм" АД, Сербія

Міжнародна непатентована назва:

АТ код: B05BB01

Форма випуску: Розчин для інфузій по 500 мл у флаконах

Діючі речовини: 1 л розчину містить: натрію хлориду - 8,6 г; калію хлориду - 0,3 г; кальцію хлориду дигідрату - 0,33 г

Допоміжні речовини: Вода для ін'єкцій

Фармакотерапевтична група: Плазмозамінні та дезінтоксикаційні розчини

Показання: Застосовується при гіповолемії та позаклітинній дегідратації внаслідок тривалого блювання, проносу, значних опіків, відмороження, перитоніту, тяжких інфекційних захворювань, шокових станів, колапсу; під час оперативного втручання та у післяопераційному періоді.
Використовується для розведення концентрованих електролітних розчинів.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/9226/01/01

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РІНГЕРА РОЗЧИН

( RINGER’S SOLUTION )

                        

Склад:

діюча речовина: натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид дигідрат;

1 л розчину містить натрію хлориду – 8,6 г; калію хлориду – 0,3 г; кальцію хлориду дигідрату – 0,33 г;

Na+ - 147,0 ммоль/л, К+ - 4,0 ммоль/л, Са2+ - 2,25 ммоль/л, Cl - - 155,6 ммоль/л;

теоретична осмолярність - 309 мосм/л;

допоміжна речовина: вода для ін’­є­к­цій.

 

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група. Розчини для внутрішньовенного введення. Розчини електролітів. Код АТС  В05В В01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Застосовується при гіповолемії та позаклітинній дегідратації внаслідок тривалого блювання, проносу, значних опіків, відмороження, перитоніту, тяжких інфекційних захворювань, шокових станів, колапсу; під час оперативного втручання та у післяопераційному періоді.

 Використовується для розведення концентрованих електролітних розчинів.

 

Протипоказання.

·      Гіпернатріємія;

·      декомпенсована серцева недостатність;

·      гіперкаліємія;

·      олігурія та анурія;

·      набряк легенів;

·      набряк мозку;

·      гіперкоагуляція;

·      гіпергідратація;

·      тромбофлебіт (при введенні великих кількостей розчину);

·      метаболічний алкалоз.

 

Спосіб застосування та дози.

Розчин призначений тільки для внутрішньовенного застосування.

Доза призначається лікарем і залежить від віку, маси тіла, клінічного стану пацієнта та лабораторних показників.

Звичайна доза для дорослого становить 1-2 л на добу; максимальна - 3 л на добу для пацієнта з масою тіла 70 кг. Середня добова доза для дітей віком до 6 років становить        5 мл/кг маси тіла, старше 6 років – 10 мл/кг маси тіла.

Швидкість інфузії для дорослих – 60 - 80 крапель/хв або струминно,                                            для дітей - 30 - 60 крапель/хв.

Призначення розчину повинно базуватись на підрахованій підтримуючій або заміщуючій потребі в рідині для кожного пацієнта.

Перед використанням парентеральні препарати слід візуально перевіряти на наявність частинок та зміну кольору.

 

Побічні реакції.

Можуть спостерігатися порушення обміну електролітів, хлоридний ацидоз, гіпергідратація, реакції в місці введення.

 

Передозування.

Введення надто великої кількості розчину може призвести до порушення балансу рідини, електролітів (гіперволемія, гіпернатріємія, гіперкальціємія, гіперхлоремія) та кислотно-лужної рівноваги. Терапія – симптоматична.

 

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Не відомо, чи може спричинити розчин Рінгера шкоду плоду при призначенні вагітній жінці або вплинути на репродуктивну здатність. Тому в період вагітності препарат  призначають лише за життєвими показаннями. 

Не відомо, чи виділяється цей препарат у молоко людини. Оскільки більшість препаратів виділяються в молоко людини, потрібно з обережністю призначати розчин Рінгера матері, що годує груддю.

 

Діти.

Обмежень щодо застосування препарату дітям немає.

 

Особливості застосування.

Під час тривалої  парентеральної терапії необхідно визначати лабораторні показники і давати клінічну оцінку стану пацієнта для моніторування змін рівня глюкози крові, концентрації електролітів та водно-електролітного балансу.

Застосування внутрішньовенних розчинів може спричинити перевантаження рідиною та/або розчином, що в результаті призводить до розведення електролітів сироватки крові, гіпергідратації, застійних явищ та набряку легень. Ризик розвитку дилюції зворотно пропорційний концентрації електролітів. Ризик розвитку перевантаження розчином, що викликає застійні явища з периферичними набряками та набряком легень, прямо пропорційний концентрації електролітів.

У зв’язку з вмістом іонів натрію розчин потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковою та серцево-судинною недостатністю, з застійною серцевою недостатностю, особливо у післяопераційному періоді або пацієнтам літнього віку, а також пацієнтам з клінічними станами, що супроводжуються затримкою натрію та набряками.

Розчини, що містять натрій, потрібно з обережністю  застосовувати пацієнтам, які отримують кортикостероїди або кортикотропін.

Вміст калію потребує обережності при застосуванні розчину пацієнтам із захворюваннями серця, гіперкаліємією, тяжкою нирковою недостатністю та клінічними станами, що супроводжуються затримкою калію в організмі.

Призначення калію повинно проводитись під контролем ЕКГ, особливо у пацієнтів, що отримують дигіталіс. Рівні калію в сироватці не завжди відображають рівні калію у тканинах.

У пацієнтів зі зниженою видільною функцією нирок призначення розчину може призвести до затримки натрію чи калію.

Наявність іонів кальцію потребує обережності в разі одночасного призначення з препаратами крові через вірогідність розвитку коагуляції.

Призначати кальцій парентерально потрібно з особливою увагою пацієнтам, що отримують препарати наперстянки.

Цей розчин призначений для внутрішньовенного застосування з використанням стерильного оснащення. Рекомендовано змінювати внутрішньовенну систему як мінімум кожні 24 години. 

Слід використовувати розчин тільки тоді, коли він прозорий, а флакон герметичний. 

Лікар повинен також враховувати можливість розвитку побічних реакцій на препарати, що додаються.

Якщо виникла побічна реакція, потрібно припинити інфузію, оцінити стан пацієнта і призначити необхідні терапевтичні заходи.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Інформація відсутня.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Можливе збільшення затримки натрію в організмі при одночасному застосуванні таких лікарських засобів: нестероїдних протизапальних препаратів, андрогенів, анаболічних гормонів, естрогенів, кортикотропіну, мінералокортикоїдів, вазодилататорів або гангліоблокаторів.

При застосуванні з калієзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ і препаратами калію посилюється ризик розвитку гіперкаліємії.

У комбінації з серцевими глікозидами збільшується ймовірність їх токсичних ефектів.

 

Фармакологічні властивості.

 Фармакодинаміка. Розчин Рінгера є джерелом води і електролітів при гідратації. Він може індукувати діурез залежно від стану пацієнта.

Натрій, основний катіон позаклітинної рідини, бере участь, в першу чергу, у контролі розподілу води, водного балансу, осмотичного тиску рідин організму. Натрій також асоціюється з хлором та бікарбонатом у регуляції кислотно-лужної рівноваги рідин організму.

Калій, основний катіон внутрішньоклітинної рідини, бере участь в утилізації вуглеводів та синтезі білків, потрібен для регуляції нервового проведення і м`язового скорочення, особливо серця.

Хлор, основний позаклітинний аніон, тісно пов`язаний з метаболізмом натрію, і зміни кислотно-лужного балансу організму відображені змінами концентрації хлору. Інфузія великої кількості іонів хлору може спричинити втрату іонів бікарбонату, що призведе до ацидозу. З цієї причини розчин Рінгера буферизується лактатом або ацетатом.

Кальцій, важливий катіон, забезпечує каркас кісток і зубів у формі фосфату кальцію і карбонату кальцію. В іонізованій формі кальцій потрібен для функціонального механізму згортання крові, нормальної функції серця, регуляції  нейром`язової збудливості.

 

Фармакокінетика.  Іони Na+ та Cl-, введені з Рінгера розчином, підлягають такій же фармакокінетиці, як і ті, що надійшли з їжею.  Вони вільно розподіляються в усіх органах, тканинах та міжклітинних просторах та виділяються при гломерулярній фільтрації в нирках.  У канальцях відбувається значна реабсорбція іонів Na+ та Cl-, переважно в петлі Генле та дистальних канальцях, включаючи механізм блокування петльовими та  тіазидними діуретиками відповідно.

Іони калію (K+) вільно фільтруються в клубочках, але майже повністю реабсорбуються в проксимальних канальцях і екскретуються тільки 10% відфільтрованих іонів K+. Секреція в дистальних канальцях і збираючих трубочках може значно збільшити елімінацію K+. Нирки мають обмежену здатність зберігати концентрацію K+. Тому, коли концентрація Na+ в дистальних канальцях висока, втрата K+ може бути значною і може розвинутись гіпокаліємія. Це обумовлює наявність K+ в розчині Рінгера.

Гомеостаз іонів кальцію (Ca++) добре контролюється гормонами і рідко потребує клінічного втручання з внутрішньовенною інфузією розчину. 

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Несумісність. Для зменшення ризику можливої несумісності, що виникає при змішуванні цього розчину з іншими призначеними добавками, кінцевий інфузійний розчин необхідно перевірити на наявність помутніння або преципітації одразу після змішування, перед застосуванням і періодично під час застосування.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати при  температурі не вище 25 °С у  недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 500 мл розчину для інфузій у пластикових флаконах.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

 

Виробник. «Хемофарм» АД, Сербія.

 

Місцезнаходження. Сербія, 26300, м. Вршац, Белградський шлях б/н.